Опис

Таблетки продовгуватої форми від бежевого до світло-коричневого кольору, з розділеною смужкою посередині.

Склад

1 таблетка (200 мг) містить діючу речовину:

амлодипін – 1,25 мг (що еквівалентно 1,73 мг амлодипіну бесилату)

Допоміжні речовини: штучний ароматизатор курятини, солодові дріжджі, мікрокристалічна целюлоза, маннітол, кроскармелоза натрію, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний.

Фармакологічні властивості

ATC-vet класифікаційній код: QC08C – Селективні блокатори кальцієвих каналів з переважним впливом на судини. QC08CA01 – Амлодипін.

Амлодипін є блокатором потенціалзалежних кальцієвих каналів,  похідним дигідропіридину, який селективно зв'язується з L-типом каналів, що містяться в гладкій судинній мускулатурі, серцевому м'язі та тканині провідної системи серця.

Амлодипін діє переважно на кальцієві канали L-типу, що містяться в гладких м’язах судин, тому діє переважно шляхом зниження судинного опору. Основний ефект зниження артеріального тиску амлодипіну пов'язаний з його розширювальною дією на артерії та артеріоли, тоді як амлодипін майже не впливає на венозний кровообіг. Тривалість і зниження гіпотензивного ефекту залежать від дози.

Хоча амлодипін має більшу активність у судинних кальцієвих каналів L-типу, він також може впливати на ті, що знаходяться в серцевому м'язі та кардіальній вузловій тканині. В дослідженнях in vitro на ізольованих серцях морських свинок спостерігали зниження частоти серцевих скорочень і негативний інотропний ефект на серце. У 26-тижневому дослідженні нешкідливості на цільових тваринах, проведеному на котах, амлодипін у дозі 0,25-1,25 мг/кг, який вводили перорально, не впливав на частоту серцевих скорочень і не викликав порушень електрокардіограми (ЕКГ).

Зв'язування амлодипіну з кальцієвими каналами L-типу відбувається повільно, що запобігає різкому зниженню артеріального тиску, яке призводить до рефлекторної тахікардії внаслідок активації барорецепторів. У котів з гіпертонією одноразовий щоденний прийом таблеток амлодипіну забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску, і через повільний початок дії амлодипіну гостра гіпотензія та рефлекторна тахікардія, як правило, не виникають.
Дані in vitro показали, що амлодипін покращує функцію ендотеліальних клітин шляхом збільшення утворення оксиду азоту, а також через антиоксидантні та протизапальні дії. У людей це є важливим ефектом, оскільки дисфункція ендотелію супроводжує гіпертонію, ішемічну хворобу серця та діабет — усі ці стани, при яких амлодипін використовується як частина схеми лікування. У котів важливість цих додаткових ефектів ще належить визначити, оскільки роль ендотеліальної дисфункції в патофізіології гіпертонії котів на сьогоднішній день не вивчена.

Нирки, як і серце, очі та центральна нервова система, є основними органами-мішенями гіпертонії, отримуючи 20-25% серцевого викиду та маючи високий тиск у першій капілярній сітці (гломерулярній капілярній сітці) для сприяння утворенню гломерулярного фільтрату. Блокатори кальцієвих каналів, а саме, амлодипін, як вважають, переважно розширюють аферентну артеріолу порівняно з еферентною артеріолою. Оскільки інгібітори АПФ (ІАПФ) переважно розширюють еферентну артеріолу, вони знижують внутрішньогломерулярний тиск і часто зменшують величину протеїнурії.

З цієї причини комбінація ІАПФ і блокаторів кальцієвих каналів може бути особливо корисною у гіпертонічних котів з протеїнурією.

У клінічному дослідженні за участю домашніх котів репрезентативну вибірку котів із стійкою гіпертонією (систолічний артеріальний тиск (САТ) >165 мм рт. ст.) було рандомізовано на дві групи, які отримували амлодипін (початкова  доза 0,125-0,25 мг/кг, підвищення до 0,25-0,50 мг/кг, якщо через 14 днів відповідь не була задовільною) або плацебо, одноразово щодня. САТ вимірювали через 28 днів, і лікування вважалося успішним, якщо САТ знижувався на 15% або більше від початкового рівня або до значень нижче 150 мм рт. ст. 25 із 40 котів (62,5%), які отримували амлодипін, були успішно проліковані порівняно з 6 із 34 (17,6%), яким давали плацебо. Було оцінено, що в тварин, яких лікували амлодипіном, ймовірність успіху лікування в 8 разів вища, ніж у котів, яких лікували плацебо (ВШ 7,94, 95% довірчий інтервал 2,62-24,09).

Після перорального введення терапевтичних доз амлодипін добре всмоктується, і максимальні рівні в плазмі досягаються через 3-6 годин після застосування. Після одноразової дози 0,25 мг/кг абсолютна біодоступність становить приблизно 74%, а максимальний рівень у плазмі – 25 нг/мл у стані натще. Одночасний прийом корму не впливає на абсорбцію амлодипіну. На практиці таблетки амлодипіну можна давати котам з кормом або без нього.

pKa амлодипіну становить 8,6. Амлодипін сильно зв'язується з білками плазми. Зв'язування з білками в плазмі котів in vitro становить 97%. Об'єм розподілу становить приблизно 10 л/кг.

Амлодипін інтенсивно метаболізується печінкою у лабораторних тварин і людей. Усі відомі метаболіти не мають фармакологічної активності. Всі метаболіти амлодипіну, виявлені in vitro в гепатоцитах котів, були раніше ідентифіковані в інкубаціях гепатоцитів щурів, собак і людей. Таким чином, жоден з них не є унікальним для котів.

Середній період напіввиведення амлодипіну з плазми становить 53 години в здорових котів. При дозі 0,125 мг/кг маси тіла на добу рівень амлодипіну в плазмі наближався до стабільного стану через 2 тижні в здорових котів. Загальний плазмовий кліренс у здорових котів оцінюється в 2,3 мл/хв/кг маси тіла.

Баланс екскреції був охарактеризований у людей та декількох видів тварин, але не в котів. У собак рівномірний розподіл радіоактивності було виявлено в сечі та фекаліях.

Застосування

Лікування котів за системної гіпертензії.

Дозування

Препарат застосовують перорально, безпосередньо у ротову порожнину або з невеликою кількість корму у рекомендованій початковій дозі 0,125 - 0,25 мг амлодипіну на 1 кг маси тіла на добу.

Через 14 діб лікування дозу можна подвоїти або збільшити до 0,5 мг амлодипіну  на 1 кг маси тіла один раз на добу, якщо не досягнуто адекватної клінічної відповіді (наприклад, систолічний артеріальний тиск залишається понад 150 мм рт. ст. або зниження менш ніж на 15 % від початкового вимірювання до лікування).

 Протипоказання

Не застосовувати у випадках кардіогенного шоку та важкого аортального стенозу.

Не застосовувати у випадках важкої печінкової недостатності.

Не застосовувати у випадках відомої підвищеної чутливості до діючої або допоміжних речовин.

Застереження

Побічна дія             

Після застосування препарату в рекомендованих дозах під час клінічних випробувань (13%) дуже часто (˃1 тварина / 10 пролікованих тварин) спостерігалась легка та тимчасова блювота. Поширеними (˃1 але ˂10 тварин / 100 пролікованих тварин) побічними явищами були легкі та тимчасові розлади травного каналу (наприклад, анорексія або діарея), летаргія та зневоднення.

Після застосування препарату в дозі 0,25 мг амлодипіну/кг маси тіла тварини дуже часто (˃1 тварина / 10 пролікованих тварин) під час клінічних випробувань у здорових молодих дорослих котів та дуже рідко (˂1 тварини / 10 000 пролікованих тварин) під час пост-реєстраційних випробувань у котів похилого віку спостерігався легкий гіперпластичний гінгівіт із деяким збільшенням підщелепних лімфатичних вузлів. Зазвичай ці ознаки не вимагають припинення лікування.

Особливі застереження при використанні

Особливу обережність слід проявляти в котів із захворюваннями печінки, оскільки амлодипін активно метаболізується печінкою. Оскільки дослідження на тваринах із захворюваннями печінки не проводилися, застосування цього препарату в таких тварин має ґрунтуватися на оцінці співвідношення користь-ризик, проведеній лікарем ветеринарної медицини.

Прийом амлодипіну іноді може призводити до зниження рівня калію та хлоридів у сироватці крові. Під час лікування рекомендується контролювати ці рівні. У старих котів з гіпертонією та хронічною хворобою нирок (ХХН) також може виникати гіпокаліємія внаслідок основного захворювання.

Безпека застосування амлодипіну в котів масою тіла менше, ніж 2,5 кг не встановлена.

Безпека застосування амлодипіну в котів із серцевою недостатністю не встановлена. Застосування в таких випадках має ґрунтуватися на оцінці співвідношення користь-ризик, проведеній лікарем ветеринарної медицини.

Жувальні таблетки мають смакові добавки. Щоб уникнути випадкового споживання твариною, зберігайте таблетки в недоступному для тварин місці.

Застосування під час вагітності, лактації

Лабораторні дослідження на гризунах не виявили доказів тератогенності або репродуктивної токсичності. Нешкідливість застосування амлодипіну під час вагітності та лактації у котів не встановлена, тому використання препарату таким тваринам рекомендовано тільки відповідно до оцінки співвідношення користь-ризик, проведеної відповідальним лікарем ветеринарної медицини.

Взаємодія з іншими засобами та інші форми взаємодії

Одночасне застосування амлодипіну з іншими засобами, які можуть знижувати артеріальний тиск, може призвести до гіпотонії. До цих засобів належать: діуретики, бета-блокатори, інші блокатори кальцієвих каналів, інгібітори ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (інгібітори реніну, блокатори рецепторів ангіотензину II, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) та антагоністи альдостерону), інші вазодилататори та агоністи альфа-2. Рекомендується вимірювати артеріальний тиск перед введенням амлодипіну разом з цими засобами та забезпечити належну гідратацію котів.

Однак, у клінічних випадках гіпертонії у котів не було виявлено доказів виникнення гіпотонії внаслідок поєднання амлодипіну з інгібітором АПФ беназеприлом.

Одночасне застосування амлодипіну з негативними хронотропами та інотропами (такими як бета-блокатори, кардіоселективні блокатори кальцієвих каналів і азольні протигрибкові засоби (наприклад, ітраконазол) може зменшити силу і частоту скорочень серцевого м'яза. Особливу увагу слід приділяти перед введенням амлодипіну разом із цими препаратами у котів із порушеннями функції шлуночків.

Нешкідливість одночасного застосування амлодипіну та протиблювотних засобів доласетрону та ондансетрону у котів не була оцінена.

Спеціальні застереження

Основні причини артеріальної гіпертензії та/або супутні захворювання, такі як гіпертиреоз, хронічна хвороба нирок і діабет, повинні бути виявлені та проліковані.

У котів ситуаційна гіпертонія (також відома як "гіпертонія білого халата") виникає як наслідок процесу вимірювання в клініці у тварини, яка в іншому випадку має нормальний артеріальний тиск. У випадку високих рівнів стресу вимірювання систолічного артеріального тиску може призвести до неправильного діагнозу гіпертонії. Рекомендується підтвердити стабільну гіпертонію шляхом повторного вимірювання систолічного артеріального тиску в різні дні перед початком терапії. 

Продовження прийому препарату протягом тривалого часу повинно здійснюватися відповідно до постійної оцінки співвідношення користь/ризик, проведеної ветеринарним лікарем, яка включає рутинне вимірювання систолічного артеріального тиску під час лікування (наприклад, кожні 6-8 тижнів).

 Форма випуску

Поліамід/Алюміній/ПВХ-Алюмінієвий блістер, запаяний термічним способом, що містить 10 таблеток. Картонна коробка, що містить 30, 100 та 200 таблеток.

Зберігання

Зберігати окремо від продуктів харчування та кормів, у недоступному для дітей і тварин місці за температури, що не перевищує 30°С.

Термін придатності

3 роки.

Після розділення частини таблетки слід використати протягом 24 год.

Рекомендовано відпуск препарату за рецептом лікаря ветеринарної медицини.

Для застосування у ветеринарній медицині!

Власник реєстраційного посвідчення:

Виробник готового продукту:

 РП №: AA-09848-01-25